Загальна інформація про препарат Гідрокортизон

Гідрокортизон — це синтетичний глюкокортикостероїд, який застосовується для лікування різноманітних запальних, алергічних та імунних захворювань. Препарат має потужні протизапальні, імуносупресивні та антиексудативні властивості, що дозволяє ефективно боротися з хронічними та гострими патологічними станами.

Форми випуску та опис

Препарат представлений у вигляді суспензії для внутрішньовенного, внутрішньом'язового та внутрішньосуглобового застосування. Основний активний компонент — гидрокортизона ацетат у концентрації 25 мг або 50 мг на 2 мл розчину. Випускається у ампулах по 5 або 10 штук у картонних пачках, що забезпечує зручність у застосуванні та збереженні.

Форма випуску	Концентрація	Упаковка
Розчин для внутрішньовенного, внутрішньом'язового та внутрішньосуглобового застосування	25 мг або 50 мг на 2 мл	ампули по 5 або 10 штук у картоні

Код АТХ

H02AB09 — Глюкокортикостероїди для ін'єкцій

Клініко-фармакологічні групи

• Глюкокортикостероїди для парентерального застосування
• ГКС. Подавляє функції лейкоцитів та тканинних макрофагів

Фармакологічна дія

Гідрокортизон — потужний глюкокортикостероїд, що має широкий спектр дії:

• Протизапальна дія: пригнічує функцію лейкоцитів, обмежує їх міграцію у зону запалення, порушує фагоцитоз макрофагів, стабілізує лізосомальні мембрани, зменшує проникність капілярів та активність фосфоліпаз А2.
• Імуносупресивна дія: знижує кількість циркулюючих лімфоцитів, моноцитів, еозинофілів та базофілів, пригнічує утворення антитіл, а також стримує секрецію гіпофізом АКТГ та інших гормонів.
• Обмінний та метаболічний ефект: стимулює глюконеогенез, активує депонування глікогену, підвищує рівень глюкози в крові, стимулює липоліз, має катаболічний вплив на м’язи, кістки, шкіру і соединительные тканини.
• Вазоконстрикторний ефект: при місцевому застосуванні сприяє зменшенню запалення та набряку за рахунок звуження судин.

Показання до застосування

Для парентерального застосування:

• Острая надпочечникова недостатність
• Алергічні реакції немедленного типу
• Астматичний статус
• Профілактика і лікування шоку (кардіогенний, анафілактичний)
• Інфаркт міокарда та ускладнений кардіогенно-шоковий стан
• Тиреотоксичний криз, тиреоїдит
• Гіперкальціємія при пухлинних захворюваннях
• Коротка терапія у гострому періоді ревматичних захворювань
• Колагенові хвороби, дерматити, екземи та псоріаз
• Тяжкі форми алергічних та запальних процесів з ураженням очей
• Симптоматичний саркоїдоз, синдром Леффлера
• Туберкульозний менінгіт з ускладненнями
• Захворювання дихальних шляхів, включно з бронхіальною астмою
• Захворювання суглобів та ревматичні ураження

Для місцевого застосування:

• Воспаление переднего отдела глазного яблока при недеформированном епітелії роговиці
• Після травм та хірургічних втручань на очах

Для зовнішнього застосування:

• Алергічний дерматит
• Себорея, екземи різних форм
• Нейродермит, псоріаз
• Пчілки та інші сверблячі шкірні ураження
• Красний плоский лишай

Спосіб застосування, курс і дозування

Для парентерального застосування:

Індивідуальний режим дозування залежно від клінічної ситуації. Введення може здійснюватися внутрішньовенно струйно або крапельно, внутрішньом’язово. Початкова доза — 100 мг (через 30 секунд) або 500 мг (через 10 хвилин), з подальшим повторенням через 2–6 годин. Тривалість високодозової терапії зазвичай не перевищує 48–72 години через ризик розвитку гіпернатрімії. Для дітей дозування становить не менше 25 мг/кг/добу.

Депо-форма вводиться внутрішньо або периартикулярно у дозі 5–50 мг однократно з інтервалом 1–3 тижні. Внутрішньом’язово — 125–250 мг/добу. В офтальмології застосовують 2–3 рази на добу.

Для зовнішнього застосування:

Залежно від запального процесу — 1–3 рази на добу, або за рекомендаціями лікаря.

Лікувальні взаємодії

При спільному застосуванні з іншими препаратами необхідно враховувати можливі взаємодії:

• Гіпокаліємія: посилює ризик аритмій при сумісному застосуванні з серцевими глікозидами.
• Зменшення концентрації саліцилатів: у разі одночасного застосування з ацетилсаліциловою кислотою — прискорює їх виведення.
• Гепатотоксичність: посилення ризику при сумісному застосуванні з парацетамолом.
• Протипоказання для імуносупресії: підвищується ризик інфекцій при застосуванні з імуносупресивними засобами.

Застосування під час вагітності та годування груддю

Загалом застосування Гідрокортизону під час вагітності можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Мінімальні ефекти та короткі терміни застосування рекомендуються під контролем лікаря. При необхідності годування груддю слід припинити або тимчасово відкласти лікування, оскільки препарат може проникати у молоко.

Побічні дії

З боку ендокринної системи

• Зниження толерантності до глюкози, синдром Іценко-Кушинга, затримка статевого розвитку у дітей
• Гормональні порушення, зокрема гіпофізарний та наднирниковий дисбаланс

Обмін речовин

• Гіперкальціємія або гіпокальціємія, затримка води та натрію, набряки
• Збільшення маси тіла, порушення обміну білків та жирів

Центральна нервова система

• Головний біль, безсоння, зміни настрою, психози, судоми

Серцево-судинна система

• Артеріальна гіпертензія, тахікардія, ризик тромбозів

Шлунково-кишковий тракт

• Пептична виразка, кровотечі, диспепсія

З боку органів зору

• Катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску, трофічні порушення роговиці

Шкірні реакції

• Атрофія, стрії, гіпер- та гіпопігментація, акне

Протипоказання

• Гіперчутливість до гидрокортизону або допоміжних компонентів
• Вірусні, грибкові та бактеріальні інфекції шкіри, очей та інших тканин
• Туберкульоз шкіри та внутрішніх органів
• Гострі психічні розлади, викликані гормональними порушеннями
• Перебіг остеопорозу, особливо у поєднанні з тривалим застосуванням

Особливі вказівки

При тривалому застосуванні необхідно контролювати функцію печінки, нирок, рівень глюкози у крові, а також стан кісткової тканини. Важливо уникати застосування препарату у разі інфекційних захворювань без відповідного антибактеріального або антивірусного лікування. Внутрішньосуглобове введення слід виконувати у стерильних умовах, а дозування та частота — визначати лікарем залежно від клінічної ситуації.