Інструкція щодо застосування препарату Діувер

Форма випуску

Препарат Діувер представлений у вигляді таблеток:

• таблетки по 5 мг — у блістерах по 20 або 60 штук;
• таблетки по 10 мг — у блістерах по 20 або 60 штук.

Опис

Таблетки мають білий або майже білий колір, круглої форми, двояковипуклі, із фаскою. На одній стороні є риска, а на іншій — гравірування "916".

Коди АТХ

Код	Міжнародна класифікація
C03CA04	Торасемід

Клініко-фармакологічні групи

Група: діуретики, петльові

Фармакотерапевтична група: діуретичний засіб

Фармакологічна дія

Діувер — петльовий діуретик, що діє шляхом зниження реабсорбції іонів натрію у тонкому сегменті петлі Генле, блокуючи натрій-калій-хлоридний контранспортер Na+/Cl−/K+. Це сприяє зниженню осмотичного тиску внутрішньоклітинної рідини та зменшенню реабсорбції води.

Препарат також блокують альдостеронові рецептори в міокарді, зменшуючи фіброз та покращуючи діастолічну функцію серця. У порівнянні з фуросемідом, Торасемід викликає менше гіпокаліємії, але має більш тривалий ефект і більшу активність.

Максимальний діуретичний ефект настає через 2–3 години після прийому. Діувер рекомендується для тривалої терапії через його високий профіль безпеки та ефективності.

Показання до застосування

• набряковий синдром різної етіології, зокрема при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки, легень і нирок;
• артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування, курс і дозування

Препарат приймається внутрішньо 1 раз на добу після сніданку, запиваючи невеликою кількістю води.

Для набрякового синдрому (загального генезу):

• початкова доза — 5 мг раз на добу;
• при необхідності дозу поступово збільшують до 20–40 мг на добу, у деяких випадках — до 200 мг;
• препарат призначають тривалий час або до зникнення набряків.

Для лікування артеріальної гіпертензії:

• початкова доза — 2,5 мг (половина таблетки по 5 мг) 1 раз на добу;
• за необхідності дозу збільшують до 5 мг на добу.

У літніх пацієнтів корекція дози не потрібна.

Передозування

Симптоми: надмірне сечовиділення, зниження об’єму циркулюючої крові, порушення електролітного балансу, зниження артеріального тиску, сонливість, спутаність свідомості, колапс; можливі гастроінтестинальні розлади.

Лікування: немає специфічного антидоту. Необхідно викликати блювоту, провести промивання шлунка, дати активоване вугілля. Лікування симптоматичне, включає корекцію електролітів та об’єму крові під контролем лабораторних показників. Гемодіаліз неефективний.

Лікарські взаємодії

Торасемід підвищує концентрацію та ризик нефро- та ототоксичних ефектів цефалоспоринів, аміноглікозидів, хлорамфеніколу, цисплатину, амфотерицину В. Посилює ефективність теофіліну та діазоксиду, знижує дію гіпоглікемічних засобів і аллопуринолу.

Одночасне застосування з препаратами, що блокують канальцеву секрецію, підвищує рівень торасеміду у крові. Взаємодія з антагоністами кальцію, інгібіторами АПФ, саліцилатами та іншими може призводити до змін у терапевтичних ефектах.

Застосування під час вагітності та годування груддю

Вагітність: застосовувати лише за суворою необхідністю, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, під контролем лікаря і у мінімальних дозах. Торасемід проникає через плаценту та може викликати порушення водно-електролітного балансу та тромбоцитопенію у плода.

Годування груддю: при необхідності застосування препарату припинити грудне вигодовування, оскільки невідомо, чи виділяється у грудне молоко.

Побічні дії

• З боку водно-електролітного балансу: гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія, метаболічний алкалоз. Можуть проявлятися головний біль, спутаність свідомості, судоми, тетанія, слабкість м'язів, порушення ритму серця, диспепсія.
• З боку серцево-судинної системи: надмірне зниження АТ, ортостатична гіпотонія, колапс, тахікардія, аритмії.
• Обмін речовин: підвищення рівня холестерину та тригліцеридів, тимчасове підвищення креатиніну та сечовини, гіперурикемія, зменшення толерантності до глюкози.
• З боку сечовидільної системи: олігурія, гостра затримка сечі, інтерстиційний нефрит, гематурія.
• З боку травної системи: нудота, блювота, діарея, холестаз, підвищення активності печінкових ферментів, панкреатит.
• З боку ЦНС та органу слуху: порушення слуху, шум у вухах, парестезії.
• З боку шкірних покривів: свербіж, кропив’янка, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, фотосенсибілізація, анафілактичні реакції.
• З боку крові: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, гемолітична та апластична анемія.

Протипоказання до застосування

• підвищена чутливість до торасеміду і компонентів препарату;
• алергія на сульфонаміди (сульфаніламіди), сульфонилмочевину;
• ниркова недостатність з анурією;
• печінкова кома та прекома;
• виражена гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіповолемія, дегідратація;
• загострені порушення відтоку сечі (зокрема при обструктивних захворюваннях);
• глікозидна інтоксикація;
• гострий гломерулонефрит, декомпенсований стеноз клапанів серця, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
• підвищений центральний венозний тиск (>10 мм рт.ст.);
• гіперурикемія;
• вік до 18 років;
• период лактації;
• непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція.

Особливі вказівки

Застосовувати препарат слід строго за призначенням лікаря. Пацієнтам з підвищеною чутливістю до сульфонамідів можливий перекрестний алергічний реакційний синдром. Під час тривалого лікування потрібно регулярно контролювати рівень електролітів, кислотно-лужний баланс, функцію нирок та печінки.

При появі ознак гіпонатріємії, гіпокаліємії або метаболічного алкалозу потрібна корекція терапії. Пацієнтам із захворюваннями печінки або нирок показаний особливий моніторинг та корекція дози.

Рекомендується дотримуватися дієти з достатнім споживанням солі та калію для запобігання порушень електролітного балансу.

Застосування при порушеннях функції нирок

Препарат протипоказаний при нирковій недостатності з прогресуючою азотемією.

Застосування при порушеннях функції печінки

Протипоказаний при печінковій комі та прекома.

Умови реалізації

Препарат відпускається за рецептом лікаря.

Побічні дії у пожилих

У пацієнтів похилого віку слід здійснювати особливий контроль через підвищений ризик порушень електролітного балансу та гіповолемії.

Застосування у дітей

Протипоказаний дітям до 18 років через відсутність достатніх даних щодо безпеки та ефективності.

Код МКБ та показання

• I10 — есенціальна гіпертензія;
• I50.0 — застійна серцева недостатність;
• K74 — фіброз та цироз печінки;
• N04 — нефротичний синдром;
• N18 — хронічна хвороба нирок.