Інструкція з застосування лікарського засобу Діувер

Опис препарату

Діувер — це лікарський препарат у формі таблеток, призначений для перорального застосування. Таблетки мають круглу форму, білого або майже білого кольору, двояковипуклі, з фаскою та рискою на одній стороні. На звороті гравірування "916".

Діувер містить активну речовину торасемід, яка є петльовим діуретиком, що впливає на водно-електролітний баланс і має гіпотензивний ефект.

Основні характеристики

Форма випуску	таблетки по 5 мг (20 або 60 шт.), по 10 мг (20 або 60 шт.)
Коди АТХ	C03CA04 — Торасемід
Виробник	Виробник — компанія-виробник
Термін зберігання	3 роки
Умови зберігання	Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C

Фармакологічна дія

Діувер — це «петльовий» діуретик, основний механізм дії якого полягає у зворотному зв’язуванні з контранспортером Na+/Cl-/K+ у товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Це призводить до зниження реабсорбції іонів натрію та зменшення осмотичного тиску внутриклітинної рідини, що сприяє зменшенню об’єму циркулюючої крові та виведенню рідини з організму.

Торасемід також блокує альдостеронові рецептори в міокарді, зменшує фіброз і покращує діастолічну функцію серця. Його дія більш тривала та менш сприяє розвитку гіпокаліємії у порівнянні з фуросемідом. Максимальний діуретичний ефект досягається через 2–3 години після прийому внутрішньо. Це робить препарат ефективним для довгострокової терапії.

Показання до застосування

• відечний синдром будь-якої етіології, зокрема при хронічній серцевій недостатності, захворюваннях печінки, легень та нирок;
• артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування, дози та курс лікування

Загальні рекомендації

Препарат приймають внутрішньо 1 раз на добу після сніданку, запиваючи невеликою кількістю води. Тривалість лікування визначає лікар залежно від клінічної картини та ефекту.

Для зменшення набряків

• початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу.
• при необхідності дозу поступово збільшують до 20–40 мг на добу, у окремих випадках — до 200 мг.
• лікування може тривати довго або до зникнення набряків.

Для зниження артеріального тиску

• початкова доза — 2,5 мг (1/2 таблетки по 5 мг) 1 раз на добу.
• при необхідності дозу підвищують до 5 мг.
• застосовують курсом під контролем лікаря.

Передозування

При передозуванні можливі симптоми: значне підвищення діурезу, гіповолемія, зниження артеріального тиску, головний біль, запаморочення, судоми, порушення ритму серця. Лікування — симптоматичне, корекція електролітного балансу, внутрішньовенне введення розчинів для відновлення об’єму циркулюючої крові. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний.

Лікарські взаємодії

• Торасемід підвищує концентрацію і токсичність цефалоспоринів, аміноглікозидів, цисплатину, амфотерицину В.
• Збільшує ефективність гипогликемічних препаратів, знижує — гіпотензивних.
• Посилює ризик гіпокаліємії при спільному застосуванні з ГКС, амфотерицином В, серцевими глікозидами.
• Зменшує кліренс літію, що може спричинити його токсичність.
• Взаємодіє з нестероїдними протизапальними засобами, знижуючи діуретичний ефект.

Застосування під час вагітності та годування груддю

Діувер слід застосовувати під контролем лікаря лише у випадках, коли потенційна користь для матері переважає ризики для плода. Торасемід може проникати через плаценту, викликаючи порушення водно-електролітного балансу. Про можливий викидень або ускладнення під час вагітності слід повідомити лікаря.

Щодо годування груддю — інформація про проникнення у грудне молоко відсутня. За необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити грудне годування.

Побічні дії

• З боку водно-електролітного балансу: гіпонатриємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, алкалоз, дегідратація, головний біль, запаморочення, судоми.
• З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, тахікардія, аритмії.
• З боку обміну речовин: гіперліпідемія, підвищення креатиніну, мочевини, гіперурикемія.
• З боку сечовивідної системи: олігурія, затримка сечі, інтерстиціальний нефрит.
• З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, холестаз, підвищення ферментів печінки.
• З боку нервової системи: шум у вухах, парестезії.
• Шкірні реакції: висип, кропив’янка, анафілактичні реакції.

Протипоказання

• Гіперчутливість до торасеміду або інших компонентів препарату.
• Алергія на сульфонаміди.
• Початкова або прогресуюча ниркова недостатність, анурія.
• Печінкова кома або прекома.
• Виражена гіпокаліємія, гіпонатріємія.
• Гіповолемія, дегідратація.
• Різкі порушення відтоку сечі.
• Глікозидна інтоксикація.
• Острий гломерулонефрит, декомпенсований стеноз клапанів серця.
• Вік до 18 років.
• Період лактації.
• Генетична непереносимість лактози або мальабсорбція глюкози/галактози.

Особливі вказівки

Перед початком терапії необхідно провести оцінку функціонального стану нирок, контролювати рівень електролітів у крові, зокрема натрію, калію, магнію. Під час лікування слід уникати зневоднення, контролювати рівень глюкози у хворих на діабет.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки або асцитом слід проводити лікування у стаціонарних умовах із регулярним контролем електролітів.

Не рекомендується керувати транспортом або виконувати потенційно небезпечні роботи під час лікування через можливі побічні ефекти з боку нервової системи.

Особливості застосування у пацієнтів похилого віку

Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна, однак слід особливо уважно контролювати рівень електролітів та функцію нирок.

Застосування у дітей

Протипоказаний у дітей віком до 18 років через недостатність даних щодо безпеки та ефективності.

Код МКБ для показань

• I10 — есенціальна гіпертензія
• I50.0 — застійна серцева недостатність
• K74 — фіброз та цироз печінки
• N04 — нефротичний синдром
• N18 — хронічна хвороба нирок