Еритроміцин — ефективний антибіотик макролідної групи

Еритроміцин — це бактеріостатичний антибіотик широкого спектру дії, який належить до групи макролідів. Він використовується для лікування різних бактеріальних інфекцій, спричинених чутливою мікрофлорою, і має високу ефективність при різних клінічних ситуаціях.

Форма випуску і склад

Препарат представлений у формі таблеток, вкритих плівковою кишковорастворною оболонкою, що забезпечує швидке і безпечне всмоктування. В залежності від дозування, доступний у наступних формах:

• 100 мг — по 10 або 20 таблеток у пачці
• 250 мг — по 10 або 20 таблеток у пачці
• 500 мг — по 5, 10, 15, 20, 25 або 30 таблеток у пачці

Основна активна речовина — еритроміцин. Допоміжні компоненти включають повидон, кросповідон, кальцію стеарат, тальк, картофельний крахмал, а також оболонку з целлацефату, діоксиду титану та касторової олії.

Фармакологічна характеристика

Еритроміцин — це бактеріостатичний препарат, який діє, зв’язуючись із 50S-субодиницею рибосоми бактерій, що порушує процес синтезу білка і гальмує ріст мікроорганізмів. За високих доз препарат може проявляти бактерицидну дію. Спектр його дії охоплює грамположні та грамотрицні бактерії, а також внутрішньоклітинні збудники, такі як Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Treponema spp., Rickettsia spp.

Показання до застосування

• інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів (тонзиліт, фарингіт, бронхіт, пневмонія)
• інфекції шкіри і м’яких тканин (гнійничкові ураження, пролежні, рани, трофічні виразки)
• інфекційні захворювання ЛОР-органів (отит, синусит)
• бактеріальні інфекції сечостатевої системи (у тому числі у вагітних, викликані Chlamydia trachomatis)
• профілактика та лікування дифтерії, скарлатини, бруцельозу, лептоспірозу, листеріозу, коклюшу, гонореї
• амебна дизентерія у дорослих
• первинний сифіліс у пацієнтів із алергією до пеніцилінів

Спосіб застосування, дози і курси лікування

Препарат приймається внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю води. Розрахунок дози залежить від віку, маси тіла та характеру інфекції:

При дифтерійних носіях — по 250 мг двічі на добу протягом 2-3 тижнів. Для лікування сифілісу застосовують курси тривалістю 10-15 днів із загальним обсягом до 30–40 г. При амебній дизентерії — по 250 мг чотири рази на добу протягом 10–14 днів. При легіонельозі — по 500 мг–1 г чотири рази на добу протягом 14 днів.

Передозування і ускладнення

При передозуванні можливі симптоми: порушення функцій печінки, шум у вухах, зниження слуху. Лікування полягає у проведенні промивання шлунка, застосуванні активованого вугілля та контролі стану пацієнта. Гемодіаліз неефективний для швидкої елімінації препарату.

Взаємодія з іншими препаратами

Еритроміцин посилює ефекти препаратів, метаболізм яких проходить у печінці (фенитоїн, карбамазепін, теофілін, циклоспорин). Водночас він може зменшувати ефективність гормональних контрацептивів і потенціювати нефротоксичність інших препаратів. Не рекомендується застосовувати з цисплатином, хлорамфеніколом та лінкоміцином через антагоністичний вплив.

Особливості застосування

При тривалому лікуванні необхідно контролювати функцію печінки і нирок. У пацієнтів із порушеннями функціонування печінки або нирок застосовувати з обережністю або за призначенням лікаря. У разі виникнення симптомів гепатотоксичності — припинити терапію.

Перш ніж починати лікування, слід враховувати можливу підвищену чутливість до компонентів препарату. У пацієнтів із порушеннями серцевого ритму або з удлиненим інтервалом QT необхідно контролювати ЕКГ.

Умови зберігання і термін придатності

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°C. Термін придатності — 2 роки. Не використовувати препарат після закінчення строку придатності.

Протипоказання

• гіперчутливість до еритроміцину або інших макролідів
• порушення функції печінки та печінкова недостатність
• период лактації
• порушення слуху, пов’язані з терапією
• одночасний прийом терфенадину або астемізолу

З обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями серцевого ритму, гіпертонічною хворобою, у літніх людей.

Важливі зауваження

Під час тривалого застосування необхідно здійснювати контроль функції печінки та кровотворної системи. У разі появи побічних реакцій — припинити застосування і звернутися до лікаря.