Загальний опис

Мікофенолат мофетил-ТЛ — це імуносупресивний препарат у формі таблеток з покриттям для перорального застосування, що містить активну речовину мікофенолат мофетил у дозі 500 мг. Препарат використовується для профілактики відторгнення трансплантата у пацієнтів після алогенних пересадок органів, таких як нирка, серце або печінка, у поєднанні з імуносупресивними засобами, що підвищує ефективність терапії та знижує ризик відторгнення.

Форма випуску: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг у блістерах по 10, 50 або 100 штук, а також у банках по 150 штук. Таблетки мають круглу форму, гладку поверхню, покриті захисною плівковою оболонкою для полегшення проковтування.

Клініко-фармакологічна група та фармакологічна дія

Код АТХ: L04AA06 — Мікофенолова кислота.

Фармакологічна група: Імуносупресивний засіб.

Діюча речовина: Мікофенолат мофетил — це 2-морфоліноетиловий ефір мікофенолової кислоти (МФК). МФК — потужний селективний неконкурентний і зворотній інгібітор інозинмонофосфатдегідрогенази (ІМФДГ), що пригнічує синтез гуанінових нуклеотидів de novo. Механізм дії полягає у структурній імітації кофактора нікотинаміддинуклеотидфосфату та молекули води, що перешкоджає окисленню ІМФ до ксантозо-5-монофосфату — ключового етапу біосинтезу гуанінових нуклеотидів. Це призводить до селективного пригнічення проліферації Т- і В-лімфоцитів, що залежать від синтезу пуринов de novo, що робить препарат ефективним імунодепресантом для запобігання відторгненню трансплантата.

Показання до застосування

• Профілактика гострого відторгнення трансплантата у дорослих і дітей з площею поверхні тіла >1,5 м² (зазвичай старше 14 років) після алогенної пересадки нирки в комбінації з циклоспорином і глюкокортикостероїдами.
• Профілактика гострого відторгнення трансплантата у дорослих після пересадки серця у комбінації з циклоспорином і ГКС.
• Профілактика гострого відторгнення трансплантата у дорослих після пересадки печінки у комбінації з циклоспорином і ГКС.

Спосіб застосування, курс і дозування

Спосіб застосування: внутрішньо, перорально, зазвичай — з їжею або незалежно від неї.

Дозування: режим підбирається індивідуально, залежно від виду трансплантації, схеми терапії, віку та маси тіла пацієнта. Зазвичай початкова доза становить 2 г/добу, розподілені на 2 прийоми. Дозу коригують залежно від клінічної відповіді та рівнів концентрації препарату в крові.

Рекомендується приймати таблетки за 1 годину до або через 2-3 години після їжі для оптимального всмоктування. Тривалість терапії визначає лікар, зазвичай — протягом перших 3-6 місяців після трансплантації з подальшою корекцією.

Лекарські взаємодії

При спільному застосуванні з іншими препаратами слід враховувати можливі взаємодії:

• Ацикловір — підвищення концентрації в плазмі, що може вимагати корекції доз.
• Антациди (алюміний і магній гідроксид) — зменшують всмоктування МФК, тому рекомендується приймати за 1 годину до або через 2 години після антацидів.
• Інгибітори протонної помпи (лансопразол, пантопразол) — знижують концентрацію МФК; необхідно контролювати рівень та коригувати дозу.
• Циклоспорин — може впливати на фармакокінетику МФК, зменшуючи його експозицію; потрібен моніторинг рівнів і корекція доз.
• Рифампіцин — зменшує експозицію МФК, тому при одночасному застосуванні потрібен контроль і можливе коригування дози.

Загалом, слід уникати застосування препаратів, що гальмують глюкуронізацію МФК або змішуються з ним у печінково-кишковому тракті без консультації з лікарем.

Застосування при вагітності та лактації

Протипоказано застосовувати Мікофенолат мофетил під час вагітності через високий ризик тератогенного впливу, включаючи вроджені пороки та спонтанні аборти. Перед початком терапії потрібно пройти тест на вагітність та застосовувати високоефективні засоби контрацепції.

В період лактації застосування препарату також заборонено через можливість серйозних побічних реакцій у дитини.

Побічні дії

Можуть виникати різноманітні реакції, зокрема:

• З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, анафілаксію.
• Інфекційні ураження: часті — сепсис, кандидоз, інфекції сечовивідних шляхів, герпес; рідше — пневмонія, грип.
• Клітинний склад крові: лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія.
• Обмін речовин: гіперкаліємія, гіпоглікемія, гіперліпідемія, гіперурикемія.
• З боку нервової системи: головний біль, тремор, судоми, запаморочення.
• З боку шкіри: висип, акне, алопеція.
• Інші реакції: підвищення активності печінкових ферментів, болі, слабкість, зниження маси тіла.

При появі будь-яких небажаних реакцій слід звернутися до лікаря для корекції терапії.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до мікофенолату мофетилу або його компонентів.
• Генетичний дефіцит глюкуронілтрансферази (синдроми Леша-Найена і Келлі-Зигміллера).
• Одночасне застосування з азатіоприном.
• Діти з площею поверхні тіла <1,5 м² (зазвичай — до 14 років).
• Вагітність і період годування груддю.
• Жінки репродуктивного потенціалу без високоефективних засобів контрацепції.

З обережністю застосовують при захворюваннях ЖКТ у фазі загострення, а також при переході з терапії іншими імуносупресантами, що впливають на глюкуронізацію МФК.

Особливі вказівки

• Під час лікування з Мікофенолатом мофетилом підвищується ризик розвитку лімфоми та інших злоякісних новоутворень, зокрема раку шкіри. Рекомендується уникати впливу сонячних променів та ультрафіолету, використовувати засоби захисту.
• Імуносупресивна терапія може спричинити реактивацію латентних вірусних інфекцій (гепатит В, С, поліомавірус), що може призвести до серйозних ускладнень, включаючи сепсис та ураження органів.
• Обов’язково контролювати рівень лімфоцитів, при гіпогаммаглобулінемії — проводити відповідні заходи.
• Можливий розвиток легковогних уражень легенів, таких як інтерстиціальне захворювання або фіброз легень. При появі симптомів рекомендується обстеження і, за потреби, корекція терапії.

Контроль та моніторинг

Перед початком терапії, а також у процесі лікування необхідно регулярно контролювати:

• Клінічний стан пацієнта.
• Формулу крові щонайменше один раз на тиждень у перший місяць, потім — два рази на місяць у другий і третій місяці, і щомісяця протягом першого року.
• Рівень функціональних та біохімічних показників печінки і нирок.
• Рівень імуноімунологічних показників, особливо при підозрі на інфекційні ураження.

При розвитку нейтропенії (нейтрофіли менше 1,3×10^9/л) або інших ускладненнях — зменшити дозу або припинити застосування препарату за рекомендацією лікаря.